Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 922/4598/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргикомунального підприємства "Харківводоканал"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справігосподарського суду Харківської областіза позовомкомунального підприємства "Харківводоканал"докомунального підприємства "Харківські теплові мережі"провнесення змін до договорув судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Токарев С.В. - дов. №243/810 від 13.11.2014;від відповідача:Ващенко Т.Д. - дов. № 38-4055/391 від 27.10.2010;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.11.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено.

Змінено договір на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005, а саме:

"1) Доповнено договір додатком №3: додаток №3 "Перелік об'єктів КП "Харківські теплові мережі", водопровідні води яких оснащені працюючими та повіреними приладами обліку на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності системи водопостачання. Даний додаток є невід'ємною частиною договору."

2) П. 3.4.8 викладено в наступній редакції:

"В термін до 31.03.2016 оснастити всі водопровідні води своїх об'єктів на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності систем водопостачання повіреними приладами обліку. Тип приладів обліку та місця їх встановлення повинні бути узгоджені з КП "Харківводоканал". Нести відповідальність за цілісність та збереження приладів обліку, обладнання водомірного вузла, водопровідного вводу, запірно-регулюючої арматури та інших водопровідних обладнань, які знаходяться на водопровідних водах та мережах споживання незалежно від місця розташування та схоронність встановлених на них пломб та елементів опломбування."

3) П. 4.2 викладено в наступній редакції: "КП "Харківводоканал" здійснює розрахунок із споживачем за весь об'єм холодної води, визначений:

- за об'єктом, водопровідні води яких оснащені працюючими та повіреними приладами обліку на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності систем водопостачання - за показниками цих приладів;

- за об'єктом, водопровідні води яких не оснащені працюючими та повіреними приладами обліку на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності систем водопостачання, тимчасово за споживання гарячої води населенням (до встановлення на водопровідних водах працюючими та повіреними приладами обліку) - за показниками будинкових приладів обліку, за якими відбуваються нарахування за гарячу воду, а при відсутності - за показниками квартирних приладів, у випадку відсутності будинкових приладів обліку, за показниками за якими відбуваються нарахування за гарячу воду та квартирних приладів обліку - за нормами, які затверджені органами місцевого самоврядування.

Нарахування за об'єми води, які відпускались на потреби гарячого водопостачання бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), відбуваються з дати набрання чинності рішення уповноважених державних органів про включення вартості холодної води в тарифи за гарячу воду для бюджетних організацій та інших споживачів."

Постановою від 14.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Тихий П.В., Россолов В.В.., Сіверін В.І.) рішення від 11.11.2015 господарського суду Харківської області скасовано в частині задоволення позову про доповнення договору додатком №3 "Перелік об'єктів КП "Харківські теплові мережі", водопровідні вводи яких оснащені працюючими та повіреними приладами обліку на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності системи водопостачання" та про внесення змін до пункту 3.4.8 договору на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові про доповнення договору додатком №3 "Перелік об'єктів КП "Харківські теплові мережі", водопровідні вводи яких оснащені працюючими та повіреними приладами обліку на межі балансової належності та експлуатаційної відповідності системи водопостачання" та про внесення змін до пункту 3.4.8 договору на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005 відмовлено.

В решті рішення від 11.11.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Ухвалою від 10.02.2016 Вищого господарського суду України касаційну скаргу КП "Харківводоканал" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2016, у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючий, судді Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/158 від 22.02.2016, в зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф. на лікарняному, відповідно п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у даній справі.

Згідно протоколу від 22.02.2016 автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/4598/15 визначено наступний склад колегії суддів: Божок В.С. - головуючий, Полянський А.Г., Сибіга О.М.

Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів КП "Харківводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову від 14.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду, а рішення від 11.11.2015 господарського суду Харківської області залишити без змін, посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190, ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу, КП "Харківські теплові мережі" просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 22.11.2005 КП "Харківводоканал" та КП "Харківські теплові мережі" уклали договір №13024 на відпуск та споживання води.

Відповідно п.п. 7.1. та 7.2. договір діє до 31.12.2006. Якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається пролонгованим (продовженим) на такий же період без підписання додаткової угоди.

У зв'язку зі змінами в законодавстві, яким сторони керуються при виконанні умов договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про необхідність внесення змін до чинного договору, та пропозицією сумісно визначитись з переліком заходів, необхідних для подальшої роботи, з деяких питань.

Як встановлено господарськими судами сторони не досягли згоди щодо внесення змін до чинного договору на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема договори. Договором є домовленість двох або більше сторін спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно ч.1 ст.187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №936/15627 від 07.10.2008 встановлено, що правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила №190 є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

За п.п.2.1 та 2.2 Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За приписами статей Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання гарячої води є окремою комунальною послугою, надання яких здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг є порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

За ст.ст.19 та 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.

Істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Апеляційний господарський суд встановив, що додаток №3 до договору містить недостовірні дані та не передбачений ні вказаними вище Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, ні договором № 13024 від 22.11.2005, тому вимога про включення його у договір є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Чинною редакцією пункту 3.4.8 договору №13024 від 22.11.2005 передбачений обов'язок абонента оснастити водопровідні вводи холодної води для власних потреб абонента приладами обліку без встановлення якого-небудь строку. Нова редакція даного пункту передбачає строк оснащення водопровідних вводів приладами обліку - до 31.03.2016.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 (п. 5.3) передбачено обладнання вузла обліку за рахунок споживачів.

Однак, чинним законодавством у сфері централізованого водопостачання та водовідведення не передбачені терміни, в які прилади обліку мають бути встановлені. Тобто термін оснащення всіх водопровідних вводів приладами обліку визначається з урахуванням вимог Правил №190 та умов договору.

Пунктом 5.9. Правил №190 встановлено, що у разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору.

За п.п. 5.5., 5.6. та 5.7 Правил №190 проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника. До початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Як встановлено апеляційним господарським судом КП "Харківські теплові мережі" вказує, що за такий термін підприємство не в змозі виконати великий обсяг робіт.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що КП "Харківські теплові мережі" як суб'єкт господарювання, що здійснює ліцензійну діяльність, і як суб'єкт природних монополій підпадає під дію Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 244 від 17.02.2011, які передбачають цільове використання коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, виконання суб'єктами природних монополій і суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на відновлення основних фондів (ст. 6 Закону, п.1.4 Процедури).

Відповідно п.11 ч.1 ст.6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Згідно роз'яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг (лист №2847/02-08-06 від 26.06.2014) обладнання котельних, теплових пунктів та бойлерних комерційними приладами (вузлами) обліку холодної води на водопідігрівачах необхідно здійснювати за рахунок коштів інвестиційної програми суб'єкта господарювання в сфері централізованої поставки гарячої води.

Як встановлено апеляційним господарським судом інвестиційними програмами на 2015, 2016 роки не передбачений обсяг коштів для оснащення всіх об'єктів на потреби гарячого водопостачання споживачів приладами обліку холодної води. Тобто на сьогоднішній день джерело фінансування відсутнє, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення у п.3.4.8 договору терміну до 31.03.2016 для обладнання всіх водопровідних вводів для потреб гарячого водопостачання споживачів повіреними приладами обліку є неправомірним.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 зі справи №922/4598/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді А.Г. Полянський

О.М. Сибіга